Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
вартувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вартувати — тую, туєш, Ол. [1.] Стояти на вахті. [2.] Мати певну вартість … Словник лемківскої говірки
пантрувати — вартувати, доглядати … Лемківський Словничок
вартування — я, с. Дія за знач. вартувати 1), 2) … Український тлумачний словник
відвартувати — у/ю, у/єш, док., перех. і неперех. Закінчити вартувати; провартувати належне … Український тлумачний словник
ґардувати — у/ю, у/єш, недок., зах. Вартувати; сторожити … Український тлумачний словник
караулити — лю, лиш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що вартувати 1); чатувати … Український тлумачний словник
охороняти — я/ю, я/єш, недок., охорони/ти, роню/, ро/ниш, док., перех. Оберігати від небезпеки кого , що небудь, забезпечувати від загрози нападу, замаху і т. ін. || Стояти на варті біля кого , чого небудь; вартувати, стерегти. || Забезпечувати, гарантувати… … Український тлумачний словник
повартувати — у/ю, у/єш, док. Вартувати (у 1, 2 знач.) якийсь час … Український тлумачний словник
провартувати — у/ю, у/єш, док. Вартувати (у 1, 2 знач.) якийсь час … Український тлумачний словник
